Автор: Олена Миронюк

 

Після повернення з Києва Врубель отримує замовлення на ілюстрацію. Не аби яку, а для його улюбленого твору Лермонтова📚 — «Демона».
Він вже неодноразово малював🎨 цього персонажа для себе, тому такій можливості щиро зрадів.
Для Врубеля «Демон» не ототожнювався зі злом чи пороком. Його «Демон» інший.
Його погляд замислений, напружений, як і його тіло. Вигнуті, сплетені між собою пальці подібні ланцюгам, які він ось-ось розірве.
Він однозначно самотній😔. Масивність самого героя та підібраний митцем ракурс, де він займає більшу частину картини, ніби говорить нам про те, що він лишився зовсім один. Зі своїми проблемами та печалями наодинці.
Можливо він про щось жалкує? Чи розмислює, що робити далі?
Врубель і сам мав свого демона всередині💔. Того, що постійно його бентежив.
Якось він написав дружині: «Дорога моя жінка, чудова жінка, спаси мене від моїх демонів».
Під кінець свого життя Врубель говорив, що його долає почуття провини за демонів, яких він писав так багато. Він став карати себе за це, відмовлятись від їжі та стояти нерухомо по кілька днів.
Це все відображувалось на його здоров’ї та у 1906 році художник втрачає зір. А за кілька років помирає у віці 54 років.

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *